Безхатченко домовик

Як скибка від дині, висить місяць-молодик,

Забрьо́халась сажею сива цупка чуприна.

На призьбі сидить безхатченко домовик,

За спиною в нього зруйнована вщент хатина.

 

Він вірно служив, ось тільки не уберіг

Майно. Де небозі тепер зимувати?

Лишились руїни стін, та іще поріг.

Навіщо поріг, як немає за ним кімнати?

 

Він попіл змива в калюжі з брудних долонь.

І треба ж було хазяйці курити в ліжку?

А що тут поробиш, як власність забрав вогонь?

Він сам дивом втік – ледь встиг осідлати кішку.

 

Що буде тепер – нещасному невтямки,

Так хочеться чи то вити, чи, може, скавчати,

Він піде у ліс, де збираються домовики,

Котрі заливають горілкою з моху біль втрати.