Я пам’ятаю

Я пам’ятаю тихий річки плес,

Серпневих кольорів живе безчинство:

Країна мріями овіяних чудес -

Туманами окутане дитинство.

 

Копиці сіна ген на вишині,

О шостій півень будить: «Кукурі́ку!».

Листи мені дитинство пише: «Ні,

Не увійдЕш в ту саму теплу рі́ку».

 

Зриває каптур вітер-хуліган,

І кличуть у футбол пограти друзі.

І відчайдушно ловить пес Тарзан

Метеликів та коників у лузі.

 

В душі лунає хор нових пісень,

До стріхи котик Мурчик притулився.

Я згадую той безкінечний день,

Й не сила зрозуміти – він скінчився.

 

Ведуть до щастя всі мої стежки,

Цвітуть настурції та мальви коло хати.

Бабуся молоко та пиріжки

На стіл лаштує. Просить діда погукати.