Сонячне небо

Я зранку прокинусь і більше не буде тривог,

Ніколи- ніколи, лиш спокій та сонячне небо,

Та посмішки щирі, співи мрійливих пташок,

І вже "сьогодення" боятись нікому не треба.

 

За тихим минулим не буде ніхто сумувать,

Здійсняться надії, холодні припиняться вітри,

Як дихати вільно, любов'ю серця надихать,

Аби серцям рідним дедалі ( де було) хотілося жити.

 

Пурхати, як птаха. Як птаха у небо злітать,

І вільно ступати, дитинства плекати простори,

Щоб знову зустрітись, знову своїх обійнять,

Щоб було що потім добрим згадати словом.

 

Я зранку прокинусь, почую співи пташок,

Мені усміхнеться лагідно сонячне небо,

І більше ніколи вночі не буде тривог,

І "завтра" більше нікому боятись не треба.