Конвалії

Мов із шахти, виходжу з печалі, і

Годі душу тримати за ґратами.

Під вікном буйно квітнуть конвалії,

Світ наповнюють наш ароматами.

 

Терпкий запах цей ніздрі лоскоче,

Клумба з квітами - краще букета.

Серце в грудях шалено тріпоче –

Як карась, що потрапив в тенета.

 

Від краси неземної тієї

Я, зізнаюся чесно, без тями:

Ніби крихітні тендітні феї

Свій підсвічують шлях ліхтарями.