Сфумато
Як люди стають богами?
Долаючи перешкоди!
Для мене наріжний камінь -
Стихія Вашої вроди.
І світ, той, що поза нею,
Можна й крізь неї сприймати,
Переплівши незримі лілеї
З небокраєм у дусі сфумато.
Поєднавши земне й небесне,
Оспівавши і душу, й тіло,
І в нові, ці буремні весни
Знов прославивши тишу й зливу.
