Безсоння

Нічка безмісячна, темна, незоряна
                        тяжко дріма.
Сон не іде, серце стукає зморено,    
                        долі нема.

Нащо та доля? 
        Щоб марення видіти кожную ніч?
Щоб і за вірші себе ненавидіти? –
        Голову б з пліч! 

Але подумать, так доля у кожного, 
                    певне, своя.
І, якби те, що усі, я обожнював, --
                    був би не я.

Мав би роботу, зарплату надійную,
                    затишний дім –
Добре в житті знати стежки спокійнії,
                    та не усім.

Доле, озвися, бо можна й не встигнути
                    смутку до дна!
Ніч яка добра, та звечора випита 
                кава міцна.