Любов

Десь там, під самим небом. Де хмарочоси поряд із зірками. Де в грошах та розвагах вже нема потреби. Існує Бог, закритий хмарами, лісами. І там, в своєму замку, блукає по кімнатам. Змініючи маски та халати. Спостеріга за свтом, чи є новини на Землі? Чому радіють люди, чи чого вони сумні? Міркує, сидячі у креслі. А під вікном проходять вже воскреслі. Його як і раніше звичайно що не помічають. Щось там святкують, чи просто розмовляють. Задуми Його збагнуть не намагається ніхто. Тому готує вже до осени, Господь нове пальто. Щоб десь у Лондоні чи у Варшаві, ступить ногою, на вже прохолодний гравій. Постояти десь на середені моста. Вдивляючись як фонарі у вечорі запалюють міста. Привітно глянуть незнайомці в очі. І в думках дивуватись тому, що вона хоче. І знову буде сумувати, що десь вона, Його забула сьогодні пригадати. Зайде в свою кав,ярню, що на краю світу. Там завжди раді бачить Його діти. Порозмовляє із баристой, що одягла сьогодні нове намисто. На згадку їй залишить доллар ненавмисно. І сяде в свій кабриолет на декілька хвилин, але залишить знов біля дороги. Бо розуміє, в когось не витримають ноги. І зникне із заходом сонця так само як і з,явився. Чому? Бо був почув, чоловік один молився...