за мотивами 49-го

Жени мене, жени, безжальний час,

жени аж до пустельної облоги.

Не відкладай, пустеля, водночас,

моїй самотності важких пологів.

 

Коли кохання вийде із журби

не озирнеться соняшника коло

на промінь Сонця. Посеред юрми

живих мерців не заспіваєш соло.

 

Як віднайду в душі передчуття,

вкраду твого вагання ниций вжиток.

Коли ти сам напасник і суддя

не може бути невідмовним вирок.

 

Законів вдосталь, щоб ловити гав.

Немає жодного, щоб ти кохав.