Горище

Отже, я знову там -

Пишу вірші, читаю мантри й засинаю.

Згадую минулі роки -

Музеї вдень,

Дрифти вночі.

 

* * *

 

Під небокраєм

Обпеченим ми самотні

Певною мірою,

Тримаємо почуттів безодню

Під шкірою.

Коли падає день

У глибокі лабіринти часу,

Вітер гуде

Над колись вільними нічними трасами.

 

* * *

 

Що робити?

Моє серце перевищило швидкість,

А штраф не приймає небесна канцелярія.

Я хутко відбуду покарання віршами,

Поринаючи

В своїх мрій акваріум.

З горища дивляться класики -

Їм кумедні такі страждання.

Я пишу, збираючи рим своїх мед,

Ніби з пасіки,

До світання.