Горище
Отже, я знову там -
Пишу вірші, читаю мантри й засинаю.
Згадую минулі роки -
Музеї вдень,
Дрифти вночі.
* * *
Під небокраєм
Обпеченим ми самотні
Певною мірою,
Тримаємо почуттів безодню
Під шкірою.
Коли падає день
У глибокі лабіринти часу,
Вітер гуде
Над колись вільними нічними трасами.
* * *
Що робити?
Моє серце перевищило швидкість,
А штраф не приймає небесна канцелярія.
Я хутко відбуду покарання віршами,
Поринаючи
В своїх мрій акваріум.
З горища дивляться класики -
Їм кумедні такі страждання.
Я пишу, збираючи рим своїх мед,
Ніби з пасіки,
До світання.
