За високими горами

Чиянова Марина

За високими горами

Було сонце уквітчане

Золотими долонями

Нескінченного відчаю.

І серця, що поранені,

І думки, що розтрощені,

Розливалися хмарами

У таємнім оточенні.

І життя, ніби кригою

З осяйною інтригою

Та нестримною книгою

Розгорнуло клейнод.

Ваше серце пригнічене

З чистим вітром повінчане,

Сни прості, та від течії

Тане глиб синіх вод.