не дай ми боже
Не дай ми, боже, божевілля.
не дай мені того безсилля,
коли згортається душа
без крил, без пам′яті, без роду,
коли живеш, як лиєш воду
в Дніпро з дірчавого ковша.
Не дай ми, боже, схаменутись,
спинити перекір на утиск
одвічно лютої орди
і в серці спокій очутіти.
За інші мрію заповіти
без марнолюбства, без бути.
Я мрію, щоб ясніли зорі,
в нічному напасались коні,
і береги єднав Дніпро,
щоби сказилася навала,
і щоб по льолі шила ляля
своє калинове шитво.
Не дай ми, боже, помилитись.
Дай свіжості своєї, Світязь,
мені сьогодні на хресті.
Сьогодні хрест мій - Маріуполь,
щоб завтра вихиляти кухоль
з роси на ранішнім листі.
