БУЧА
Як співучо жила, співучо,
як гостинно вона жила.
Як літали птахи над Бучей -
наче мали по три крила.
Бачиш, світе, навала суча,
навпіл неба бридка орда.
Проти морока встала Буча,
щоб не схоплювалась біда.
Ластів'ятко зліта до кручі
і співа в димовим імлі.
Чуєш, світе, то голос Бучі.
Голос змучених з-під землі.
Куля в серці - така жагуча,
а в потилиці - навпрошки.
На колінах тобі за Бучу,
світе, довго іще повзти.
Московита орда, смердюча,
лиє кров по землі без меж.
Кістка в горлі твойому - Буча.
Задихнешся, не проковтнеш.
