про журбу і місяць в небі (за мотивами 71-го)
Коли Харон візbме мене в полон
не плач, даруй за вигадку такую.
І навіть пам’ять варта похорон,
і не сльозами хробака частують.
Дощами вільга вабить океан.
Перо чорнила звабили навзаєм.
А ти не плач, не згадуй Іордан
в горах Яремче, зорі з водограєм.
Колотить час руками дзвонарів,
а ти не слухай колокол, він бреше,
не довіряй розпискам лихварів.
Я всім простив і ти прости. Не вперше
перемішає все байдужая вода.
Журба, як місяць в небі, знову молода.
