Вона благала

Вона благала: «Не змарнуй ту мить,

У котрій я залишусь із тобою!»

І досі її слово ще бринить

Над стиглим сивим полем гіркотою.

І досі височить дзеркальний плес -

Виблискує й гука словами тими.

І шаленів, й злітав я до небес!

І дихав, і плекав , мов пив очима

Той полиновий пряний її зов -

Ті співи і спокуси, і спокути!

Вона мене просила знов і знов,

та не лишалась –

Так і має бути!

Бо те, що людям досягти вдалося,

Стає немилим снігом у волоссі…

Отзывы

Дуже проникливий і чуттєвий вірш! З найкращими побажаннями!