Втеча

Щось за обрієм

Вабить своєю мінливістю,

Своє непрочитаною чуттєвістю,

Немов книга на вітрині.

 

Щось на небокраєм

Таке чарівне, містичне,

Таке довершене,

Таке відкрите, і світ зітхає

 

Вітрами та буревіями,

Кожен із нас знає, де заховатися,

Та час циклічний,

Тепер із ним би наодинці зостатися.

 

Час закликає бігти за обрій далекий,

Туди, де сни ховаються в піднебессі,

Де танець свій чарівний розпочнуть лелеки,

Де серце так тихо й натхненно б'ється.

 

Щось за обрієм розганяється

І шасі прибирає хутко,

Щось за обрієм - доля нова, нові світи,

Нові хвилі й хмари з перламутру.