Осінь безмежна

Осінь замкнена в кімнаті,

Проникає крізь вікна

Запашною тишею,

Радісним, самовпевненим легким жовтогарячим листям...

Осінь приймає в свої обійми

Втомлених подорожніх,

Навчає танцювати з вітром,

Читати послання дощів.

Осінь - така відверта, чуттєва,

Така, як небо, грайлива,

Складна, ніби рівняння,

Вона дарує своє листя,

Дарує холодний вітер,

Співи змерзлих птахів.

Осінь приходить як танцюристка,

Така непроста її доля,

Її ритми легкі й непевні,

Її драма - в повітрі,

Що заповнене споагадами.

Осінь приймає сповіді,

Слухаючи наші пісні.

Осінь - елегантна й безмежна.