К. Марло К.Марло Сонет 69

Лише очима світу бачу я,

В тобі... жахливе, і прекрасне бачу.

Все ж села та міста, любов твоя...

Всю душу віршам віддадуть гарячу.

 

Поривом емоційним.., від похвал

І вороги не відречуться... Німо,

Хулу спростовуємо в чарах скал,

Що так біснуються... До них не йдімо.

 

Бо очі ще хвилюють, без прикрас,

У вчинках кращого твої принади.

Так на красу поглянуть досить раз,

Щоб світ увесь забути, долю зради.

 

Не схожий з квіткою все ж аромат,

- Брехня, підступно, все вінчає, брат.