У стані відчаю від пристані небесної вічалю

У стані відчаю від пристані небесної вічалю
Погляну в низ, без сил захочу впасти,
Твоє тепло я відчуваю, чи то від чаю,
Тягне назад, в минуле з висоти й ненависті,
Скриплять з напруги реї, відвернуть увагу
Тоді я помічаю світ, і там є стільки місця
Де так багато зроблю ще і вітер тягу,
Додасть вітрилам, і настрій зробить автор, пісня
І як пробоїна, хтось корпус мій пошкодив
Я не піду на дно, в небі не тонуть,
Думки твої і наміри роблять погоду, 
Хто плаває по морю, того потоплять.