Доки не пізно...

Земля зомліла геть від втоми,

Ще й змучили жаги судоми,

Тож має непритомність стану,

Шокуючі ятряться рани…

 

Вся втомлена скрізь до нестями,

Знеможена людьми, властями,

Ледь дихаюча без вологи,-

Основу втратила, як ноги…

 

Немає більше моці, сили,-

Війна та КОВІД її вбили,

Теплом колишнім не зігріта,

Промінням сонця не омита…

 

Стогне та плаче при напрузі

В пекельнім сьогодення крузі,

А чи скінчиться це страждання,

Припиниться недомагання?

 

Руйнівність не згасає виру,

Нема безхмарності та миру,

У існуванні цім не жити,

Бо неспроможна жах терпіти…

 

Мирянам треба всього світу

Матінку Землю пожаліти,

Доки не пізно,- схаменутись,

До праведності повернутись…

 

Бо дійсності страшне жахіття

Веде у прірву лихоліття,

Щоб припинити шлях знущання,

До Бога йти крізь покаяння…

 

За допомогою молитви,

Життя налагодити ритми,

Щоб з душ, сердець неслась блаженно

Любов з надією щоденно…

22.09.2021р.