К. Марло В.Шекспір Сонет 65

Так, бронзу, камінь, землю, море днів,

Сталеву твердь бажає смерть... В скорботі

Живе лишень сонет любові, - спів

Народжений у щасті дива плоті.

 

Стихія відчуває забуття,

Красі змагатися з ним не під силу...

Квіткам медовим все ж подібний я,

Крізь літо чую тлін... - зими могилу.

 

Сильніші скелі неприступні... в них

Любові всі коштовності згорають,

Мить, часу розчерк днів п'янких

Під забороною життя розмаю...

 

Світ не рахує час краси мети,

Життя, як диво, зберігаєш... - ти.