Відлетіло, віддзвеніло...

Сонце світить, б’є у очі,

Дні нагадує дівочі,

Коли я гуляла містом,

Юність, де гула барвиста…

 

Відлетіла дуже швидко

Білокрила, як лебідка,

А за нею йшла не марна

Зрілість відчайдушна гарна…

 

То ж тепер у мудрім віці,

Де буття гартує міццю,

Я живу при світлих згадках,

Бачачи себе в нащадках…

 

Що летять на крилах шляхом

Тим, без зустрічі зі страхом

Молодим палким елітним,

Де весна та літо квітне…

 

Теплим подихом зігріті

У рожевому тім цвіті,

З ніжним мрійності бажанням,

З першим юності коханням…

 

Відлетіло, віддзвеніло,

Навіть осінь зникла мила

І тепер зима-чаклунка

Сипле білим подарунки…

 

Снігом, ще й морозцем трішки

Ковдру стелить в моє ліжко,

Мабуть, час брати санчата,-

Щоб похилий вік вінчати…

 

Зиму ще не відгуляла,

Відпочинку геть не мала,

Тож не бігтиму одразу,

Хай приходить іншим разом…

15.09.2021р.