БАТЬКІВСЬКА ОСЕЛЯ...
* * *
Ось, вона - моя рідна хатина
та дитинства село серед гір,
де жила уся наша родина,
таке близьке усе до цих пір!
Тут зростає ще яблунька наша-
та, що батько колись посадив...
в нас життя було повная чаша
лиш на свій український мотив.
Знову ноги ступають до хати,
у тих мріях, що скоро минуть...
і покличуть мене тато й мати,
їх усмішки, як сонце, майнуть...
Краплі сліз у очах заховались...
Ні... Не вийде ніхто на поріг...
А колись у дворі зустрічались,
де усіх обійняти я міг...
Все навколо без батька завмерло,
мати слідом пішла зі слізьми...
в моїм серці частина померла,
від жалоби, від болю, від тьми...
Душа скиглить і стогне, і плаче...
лине яблунька вниз, до землі,
вітерець щось із кимось судаче,
як же ж боляче зараз мені!..
березень 2020
Вам, Есения Есенина велика подяка
за цей вірш!
Мій Вам уклін до нашоі землі...
Віктор П.
Отзывы
ЕСЕНИЯ ЕСЕНИНА26.04.2021
Нема за шо,писали Ви,я лише трішки підправила :-)))
юрин александр26.04.2021
Виктор, честно скажу - близок язык, смысл понятен - у казаков много слов украинских, но что поделать - предпочёл бы на русском прочесть, хотя и знаю, что много оттенков потеряется...Без обиды, ладно?
Киян Александр26.04.2021
Дуже -дуже гарно ! Всього хорошого!
