Трійця (наче зарано, але написалося сьогодні)
Іще від снів не розродились гумна,
і тільки зеленіти почали лани,
а все тече ланами стигла Стугна,
і тужить горлиця і пишуться псалми.
На Трійцю кожен, хто з хрестом, апостол,
і всяк повіт плете вінки з гіллям живим,
і всяк повіт стає подібним просто
на стольний Київ-град, чи сам Єрусалим.
Весни дівоцтво цього дня знеможе,
щоби одужати за дзвоном дзвонарів,
і щоб Соборний, триєдиний Боже,
пахкий любисток "на кущу" зазеленів.
Клечає «кущ» кораліве намисто,
і так грайливо виступає черевик,
що буде жито колоситись чисто,
і у Марічки буде добрий чоловік.
На Трійцю кожна дівчина - Марія,
на свій вінок вповає більше над усе,
але один із них затерновіє,
а ліпшого Дніпро до моря однесе.
І цього дня закінчиться морока,
і світом замандрує триєдиний Бог,
і зацвіте поділ Христовим оком,
і дев’ять сил надасть мені чортополох.
