З віддалених серцевих закутків. Вероніка Гамбара.
З віддалених серцевих закутків,
Із гротів дива, в бойовому стані
Бажання й пристрасті так міцно й струнко
У бій несуться, хоч мій Розум проти.
Напівобернений, він встиг вжахатись
Та попередити, що напрям злий.
Мої герої вже його не чують.Так сумно,
І я тону у почуттів глибинах.
Слабка й гріхом оплутана, втрачаю
Знання найвищих світлих ідеалів,
Яким я мала б слідувати вічно.
Твоїй я, Боже, довіряю силі!
Сховай від помилок! Почуй мої бажання!
Моя душа поранена без тебе.
