Поклич-поклич!

Уже співа ультрамаринову надію небо лютого...

Я сподіваюсь, сни Дніпра, ще в кризi скутого,

Такі , як і мої, -  чудові, яснії,

Весняним духом запашним - сади прекраснії...

 

Мій схил Дніпровий навесні від сну отямився,

Щоби бузок своїм безкрайнім дивом марився.

Щоби співали солов'ї , як ті сопілочки,

І зачаровані  приніс коханий гілочки...

 

А крига вже зійшла...весни серпаночки...

Коханий мій, поклич -поклич мене із ганочку!

А я Весною наряджуся променистою...

Дніпрових вод візьму і  вмию личко чистеє!

 

 

 

/Диджитал-арт автора/