Не слід жартувати...

Онук мій єдиний рідний,

З Богом не слід жартувати,

А тільки чемно та гідно

Щодня його шанувати!

 

Колись, як і ти далека

Була від цього поняття,

А щойно йшла небезпека

З жахом палкого багаття…

 

Руки здіймала до неба,

В молитвах щиро просила,

Все відновити, як треба,

Бо тільки Господня сила

 

Може мирське подолати

І, навіть, на безнадійне

Те повне зцілення дати,

Де рух та хода бездійна…

 

В дар від народження Богом

Чаша свята незвичайна

Дається, що красить дорогу,

Всього одна життєдайна!

 

Дарма не можна плескати,-

Тож обережно щомиті

З благістю цю шанувати

Святість небесну з блакиті…

 

Щоб не було так запізно

Знак розуміння сприйняти,

Земне буття, де вже слізно,

Кар, марних втрат забагато…

 

Серцем відчути спокуту,-

Ту з чудодійністю крицю,

Не допустити отруту

Геть до душевності з міццю!

 

Лише з любов’ю, де віра

Справжня,- є поруч,-творитель,

Злагода, щастя, світ миру,

Там, де Всевишній,- учитель!

 

Тримай христову свят ношу,

Гречно, бо час швидко плине

Дітей, онук Андрій, прошу

На ту звернути стежину…

 

Цінну в народі, природі,-

Що з Божої благодаті,

Живе завжди в родоводі,

В світ інший йде при розплаті…

28.12.2020р.