ТУГА КОЗАКА
Благодарю за фотографию и вдохновение Александра Печору
Ох , задумався козак,
Ох, і зажурився.
В лузі не цвіте лоза,
Не дзюрчить криниця.
Була дівка молода,
А тепер - вдівиця.
Зникла ягідка в садах,
Зріла соковиста.
Не бринить чомусь Душа,
Струни не причетні.
Кум весь сповнений бажань,
Відійшов у червні.
Що ти, вітер- вітерець,
З нами витворяєш?
Була стежка навпростець -
Відібрав *товариш.*
Україна вже не та,
*Батько* не озветьтся.
Десь відбігали літа,
Туга біля Серця.
Ох , задумався козак,
Ох, і зажурився.
Сонця навіть не впізнав,
Цвіту чорнобривців!
