ТУГА КОЗАКА

Благодарю за фотографию и вдохновение Александра Печору

 

 

Ох , задумався козак,

Ох, і зажурився.

В лузі не цвіте лоза,

Не дзюрчить криниця.

 

Була дівка молода,

А тепер - вдівиця.

Зникла ягідка в садах,

Зріла соковиста.

 

Не бринить чомусь Душа,

Струни не причетні.

Кум весь сповнений бажань,

Відійшов у червні.

 

Що ти, вітер- вітерець,

З нами витворяєш?

Була стежка навпростець -

Відібрав *товариш.*

 

Україна вже не та,

*Батько* не озветьтся.

Десь відбігали літа,

Туга біля Серця.

 

Ох , задумався козак,

Ох, і зажурився.

Сонця навіть не впізнав,

Цвіту чорнобривців!