Я старію, доню...

Монотипия автора

Я старію, я сивію, доню...

Вже зима холоне мою скроню

І літа течуть через долоню,

Мов вода в озерце.

Вже поблякли мої сині очи,

Все коротше дні, темніші ночі...

Але віку слухатись не хочуть

Ні душа, ні серце.

Невпопад и все дурніші фрази...

Ти пробач небажані образи

І що вибачаюсь не відразу...

Вже не розумію...

Сил нема тобі допомагати...

На тобі хатина та витрати...

Але я була і буду мати.

Доню, я старію...

Отзывы

Танюша! Какое безутешное стихотворение!!!

Полина Порина, Полинушка, как я тебе рада!Сто лет не общались!Стихотворение навеяно старенькой соседкой, которую постоянно ругает дочка...