О люба, як же я від тебе млію

* * *

 

О люба, як же я від тебе млію,

Бо душу грієш ти, немов вогонь,

Під поглядом твоїм я вмить хмілію,

Я тану весь від дотику долонь.

 

В твоїх таких нестримних поцілунках

Знаходжу я всіх квітів аромат,

Гублюся я в кохання візирунках,

Втрачаючи черговість різних дат.

 

Тобі я вже віддав себе, кохана,

Довіривши усе своє життя.

Тож ти неси, як хвиля океана,

Мене в свій край святого почуття!