Білий аркуш

Добридень, білий аркуш, друже.

Ти здатен, як ніхто послухать -

Радієм разом ми та тужим...

От і сьогодні знов...

Задуха

 

В думках, на вулиці, у липні.

Неспокій, хмари темно сиві...

...А я про очі ті блакитні,

Бездонні, як озера сині

 

Тобі довірю таємницю.

Свого невтішного кохання.

Для когось може то дрібниці,

Моя ж душа в такому стані

 

Палає, плавиться, хворіє,

Летить за обрій, щоб сховатись...

Але чи можна жить без мрії?

Чи варто все ж таки боятись

 

Відкрити серце та обійми

Назустріч стежкам невідомим?

Мій аркуш, друже мій надійний,

Все слухаєш мене без втоми.

 

Курсивом дрібним і нервовим -

Пишу, закреслюю, малюю.

Рядки зі смаком полиновим,

Лиш нас з тобою і хвилюють

 

Бо їх ніхто і не побачить,

Бо їх ніхто не прочитає -

Сірник спалахує гарячий,

І таємниці вмить згоряють...