Де сивочолий дуб...
Де сивочолий дуб,
де галаслива сойка
ховає у дупло
сякі-такі скарби,
Знімає вітер з губ
солодкий присмак зойку,
І пропливає тінь
відбутої доби.
Сплітаються думки
у дивний візерунок,
І тиша до небес
відлуннями гука,
Загублені слова,
осінній подарунок,
Складають ланцюжок
забутого рядка.
мал. Яна Барткевича
