О, РІДНА МОВО!

Вот Вам, моё: Моя Україна З свого дитинства і донині Я серце й душу віддаю Тобі, коханій Україні, Тобі я ллю любов свою. Вдивляюся в прозорі води, Твою живу, блакитну кров, І в них твоєї дух свободи Я ясно бачу, знов і знов. Проходячи лани широкі Та взявши пригорщу землі, Її я відчуваю соки Та шрами на її чолі. Весь час дивлюся в небо чисте, В твою безкрайню височінь, Висять там хмари, мов намисто, На землю відбивають тінь. По загадкових, по Карпатах, Скарбниці всіх твоїх смерек, В житті мав честь не раз ступати Під крики чарівниць-лелек. Тебе, від заходу до сходу, Я ніжно, матінко, люблю! Твою, таку смачну, свободу, Я кожен день свідомо п’ю!