000

Бридкий кабак, і люди в нім бридкі..
У чашці несмачна і терпка кава,
Так само гірко на душі мені 
Хоч бий у груди кулаками жваво. Сиджу промоклий від вчорашнього дощу,
Я тут чужий, мабуть як кожен з вас, 
Хоча це не об'єднує всіх нас
Та у очах самотніх є надія... Покинути свій дім, свій рідний край
У кожного були свої причини.
Та все ж колись повернемось, я знаю, 
Хоча коли, сказати я не в силі... Час надто швидкоплинно мчить вперед.
Міняю літаки, думки, слова,
Болить від цього сильно голова,
Та все ж не за горами фініш. Чекай, за три хвилини повернусь
І обійму тебе руками міцно.
Ти знаєш, вже літати не боюсь, 
Коли додому шлях веде одвічний.