Дитинство
Своє дитинство бачу уві снах:
Безкрає поле поруч з домом рідним,
І я мала і вільна, наче птах,
Дивлюсь в майбутнє, котре ще не видно.
А мрії, мрії! Скільки було їх!
Життя здавалось шляхом по веселці.
Серед людей знайомих та своїх
Співало непокірне моє серце.
Вишневий цвіт, бузок, літак летить,
Шматочок хліба з цукром і олія -
Ото де щастя. Та дитинство - мить.
Згадаю я - від спогадів німію.
І де ж вони - веселки та поля?
Роками їх не бачимо, дорослі.
Серця без співу краються, болять.
Блукаємо безмрійні ми наосліп.
Дитячі мрії - мій незмінний стяг.
Закрию очі, виллюсь в сон як злива,
Та повернусь хоча б на мить в життя,
В якому я мала і знов щаслива.
