Дитинство

Своє дитинство бачу уві снах:

Безкрає поле поруч з домом рідним,

І я мала і вільна, наче птах,

Дивлюсь в майбутнє, котре ще не видно.

А мрії, мрії! Скільки було їх!

Життя здавалось шляхом по веселці.

Серед людей знайомих та своїх

Співало непокірне моє серце.

Вишневий цвіт, бузок, літак летить,

Шматочок хліба з цукром і олія -

Ото де щастя. Та дитинство - мить.

Згадаю я - від спогадів німію.

І де ж вони - веселки та поля?

Роками їх не бачимо, дорослі.

Серця без співу краються, болять.

Блукаємо безмрійні ми наосліп.

Дитячі мрії - мій незмінний стяг.

Закрию очі, виллюсь в сон як злива,

Та повернусь хоча б на мить в життя,

В якому я мала і знов щаслива.