Півонії

Хлюпоче дощ. Гроза уже в агонії,

Фінальний дограє вистави акт.

Змокрілі наїжачились півонії,

Стеблинами хитаючи у такт.

Жива картина смутку та гармонії:

усьому є початок і межа.

Минає дощ. Палахкотять півонії,

Той дощ неначе в безвість проводжа.