Осіння ніч

Осіння ніч. Один в тісній квартирі.
Квадратні метри власної журби.
Тремтять шибки. Холодний подих вітру.
І наче ехо відлунає в глибині.

Обпершись край вікна безпомічно і кволо
Безликий силует, поранена душа.
Думки, осточортілі вже до болі,
Безформне існування, не життя.

А місто спить. Похмуре сіре місто.
Бетонне лігво стомлених людей.
І ніч летить, наперекір всім мріям
безжально наближає новий день.

Осінній ранок. Знову все як вчора.
Один в один біжать, зникають дні
Роки пройшли, життя минуло.
Весь мій літопис - збірка ксерокопій-днів.