Сердешний

В тебе чоботи геть із заліза
По коліна у землю зариті.
Усміх дикий - нещасна мармиза
Прийме битву в надходячій миті.
Змовкни весь. Хочу зараз під небом
Проказати свої недомовки.
І прохати про милість не треба
Я не кішка, я схожа на вовка.
На довіру приймала я ревно
Твою пасту із кетчупом й сиром.
Знала, ні… Відчувала, напевно,
Що прийшов ти до мене не з миром.
Ну а де ж твоя біла хустина?
Пожовтіла від часу і пилу?
Тобі кайфу? Як мала дитина!
Снігом вуха твої я намилю!
Та що взяти із тебе, сердешний?
Потримай лиш лопату й присягу.
Хай засудить тебе Цар Всевишній
За брехливість й паплюжу звитягу!