КОСМІЧНИЙ РОЗУМ

 

До кума в гості

Заходжу зранку.

А кум – людина

Ой, ділова! –

Одразу повну

Підносить склянку,

Щоб не боліла

Вже голова.

 

Погомоніли.

Підносить другу,

А потім третю

Хильнули з ним.

Тут кум і каже:

«Тобі, як другу,

Я щось важливе

Тепер повім.

 

Нас не здолати

Життєвим грозам,

Бо нам високий

Властивий дух.

Хмільне поняття -

Космічний розум –

Моїх, як опік,

Торкнулось вух.

 

Повір же мові

Моїй відвертій:

Космічний розум –

Реальний факт!

Хильнемо зараз

Ми по четвертій

І увійдемо

Із ним в контакт.

 

Це дуже просто:

Для цього треба

Із хати вийти,

В травицю – бух!

Підняти руки,

Дивитись в небо,

Розслабить м’язи,

Напружить слух.

 

Перед очима

Заграють зорі,

Покличуть владно

В тернисту путь.

Охопить тебе,

Як сон прозорий,

Речей і явищ

Глибинна суть».

 

І кум долоні

Підняв потерті,

Немов лопати,

Жорсткі й сухі.

І ми хильнули

З ним по четвертій

І впали разом

У лопухи.

 

Дивлюсь на небо.

На небі сонце.

Палають хмари,

Горить блакить.

А може, сонце –

Яскравий сон це,

Що сниться тільки

Єдину мить?

 

Та що це з нами?

Ми вже над дахом.

Все вище й вище.

Блищать зірки.

Ось несемося

Чумацьким Шляхом.

Пісні горлаєм,

Два чумаки.

 

Навколо тиша.

І Рак не свисне.

І Риб не чути.

І Лев мовчить.

І тільки пісня

На серце тисне,

Нас понукає

І мчить, і мчить…