КОСМІЧНИЙ РОЗУМ
До кума в гості
Заходжу зранку.
А кум – людина
Ой, ділова! –
Одразу повну
Підносить склянку,
Щоб не боліла
Вже голова.
Погомоніли.
Підносить другу,
А потім третю
Хильнули з ним.
Тут кум і каже:
«Тобі, як другу,
Я щось важливе
Тепер повім.
Нас не здолати
Життєвим грозам,
Бо нам високий
Властивий дух.
Хмільне поняття -
Космічний розум –
Моїх, як опік,
Торкнулось вух.
Повір же мові
Моїй відвертій:
Космічний розум –
Реальний факт!
Хильнемо зараз
Ми по четвертій
І увійдемо
Із ним в контакт.
Це дуже просто:
Для цього треба
Із хати вийти,
В травицю – бух!
Підняти руки,
Дивитись в небо,
Розслабить м’язи,
Напружить слух.
Перед очима
Заграють зорі,
Покличуть владно
В тернисту путь.
Охопить тебе,
Як сон прозорий,
Речей і явищ
Глибинна суть».
І кум долоні
Підняв потерті,
Немов лопати,
Жорсткі й сухі.
І ми хильнули
З ним по четвертій
І впали разом
У лопухи.
Дивлюсь на небо.
На небі сонце.
Палають хмари,
Горить блакить.
А може, сонце –
Яскравий сон це,
Що сниться тільки
Єдину мить?
Та що це з нами?
Ми вже над дахом.
Все вище й вище.
Блищать зірки.
Ось несемося
Чумацьким Шляхом.
Пісні горлаєм,
Два чумаки.
Навколо тиша.
І Рак не свисне.
І Риб не чути.
І Лев мовчить.
І тільки пісня
На серце тисне,
Нас понукає
І мчить, і мчить…
