Зимовi причуди
Зима біснується, лютує,
Дороги снігом замела.
У неї сила ще вирує,
Тому вона така і зла.
Гуляє віхола по полю,
В урвищі грізно завива,
Неначе вирвалась на волю,
Бо в заперті довго була.
До її причуд вже звикли,
І дорослі і малі.
Від неї ще чого чекати,
У ці лютневі іще дні?
Без причуд не обійтися,
Полютує ще зима.
Не сумуй і не журися,
Знов повернеться весна.
Надію їй не зупинити,
І мрію нашу у цю мить,
Нам треба зиму пережити,
Щоби весну свою зустріть.
