Пісня кохання

Сумувала верба по небу,вкривалася снігом і палала.Більш ніж за все прагнула до тебе,нічого я так ще не бажала.Як пташка до дому у вирій ,до вас у схованку літала.Нічого смачнішого за смак ваших уст , я милий не куштувала .Сумувала ріка по дощеві,а без нього тихо засихала .Як і я зі своею душею ,вам натхненні пісні співала.Якщоб я знала мій милий,що існуєте ви у цьому світі ,я як квітка травня чекала ,я чекала лиш тої миті...коли за собою мій квітень ,ти мене поведеш .Коли за тобою мій ,липень смарагдом сонце об вернеш .Але поки сонце прокидається на сході,а гори ростуть із землі.Тоді моє кохання вічне,вічні із тобою ми.Доки ніч під темною ковдрою ,і палає піч.Доки я із ранньою пудрою ,рахую зірок безліч.Доки моє серденько бьеться ,доки воно палає.Воно лишень по Вам рветься ,воно лише вас бажає.Воно лише тихо свою пісню кохання співає