І сниться знову нескінченне літо...
Диптих. ч.2
І сниться знову нескінченне літо,
Яскраве поле, ліс у далині.
Я тихо йду. Мені кивають квіти,
І грає щастя на одній струні.
Душа не пам’ятає про негоди,
Про існування клопотів та меж,
Бо я слухач безсмертної природи,
І начебто безсмертний з нею теж.
