Ніч до землі горнеться...
Ніч до землі
горнеться.
Зоряний пил
світиться.
А у думках
Хортиця,
хмари і дзвін
місяця.
Сріберний степ
хвилями.
Небо мовчить.
Стомлене.
Коні пливуть
тінями,
наче якісь
спомини.
Десь мерехтять
вогники,
зваблюють снів
прозою.
Я відв’язав
човника,
та в супокій
ковзаю.
