До Шевченка

Шевченко був сильнішим за усіх…
В його словах багато жалю, болі…
Я розумію кожний його вірш…
Написаний дрижачою рукою…
Я дякою тобі Кобзарю!
За правду нашу, і за не згасання..
За вічний крик твоєї вже побитої душі.
Ти зміг нам показати хто ми є такі..
Ніколи на коліна ми вже не впадем!
Ти сам підвів країну, й охрестив вогнем.
Кайдани наші впали, ми вже не спимо!
І літургічний сон покинув вже давно.
«Як умру то поховайте мене на могилі,
Серед степу широкого, на вкраїні милій»
Ти тепер дивись Кобзарю з тієї могили
На тих хто зламався, й помер на чужині..
Твої слова назавжди залишились з нами
І правда твоя як сонце тіє що із небесами.