Полювання

Куми рішили йти на полювання,

Взяли первак, закуску на п’ятьох.

Була надія в них і сподівання,

Щоб завалити кабанів - відразу трьох.

 

Прийшли у ліс, присіли біля дуба,

Ведуть розмову, що і як робить.

І попливла по лісу мова груба,

Лише первак їх зможе зупинить.

 

Замовкли враз, взяли сумки у руки,

І почали трофеї діставать.

Взяли первак, стакани і закуску,

І почали горілку наливать.

 

Першу чарчину випили, як воду,

Переглянулись, треба знов налить.

Швиденько перваком наповнили посуду,

Горілку почали частіше пить.

 

Хвалилися куми про полювання,

Хто кращий месник і про все.

Та їх раптово охопило хвилювання -

Прямо на них трьох кабанів несе.

 

Залізли вмить куми на дуба,

Немов і хмелю не було.

А як побачили їх ікла, зуби -

Відразу по ногах щось потекло.

 

А кабани закуску всю поїли,

Первак із чарок допили.

Під дубом відпочити захотіли,

Там де стояли – і лягли.

 

Сидять куми на дубі, мов примари,

Від страху тіло ще тремтить.

Не допоможуть їм ніякі чари,

Щоб на земельку знов ступить.

 

Вже вечір ліс, поляну накриває,

Пройшовся вітер свіжим холодком.

Коли закінчиться усе, ніхто не знає,

Сиділи б вдома краще за столом.

 

Пили б горілку, салом заїдали,

В теплі, добрі, біля своїх жінок.

Таких страждань би не зазнали,

Кумам наснилось під шумок.

 

Це кабани їх розбудили серед ночі,

Під дубом почесались і пішли.

Злізати треба, але немає мочі,

"Наполювалися" отак рідні куми.

 

На землю злізли, озирнулись,

Отак нагнали страху кабани.

Взяли рушниці і все, що залишились.

Пішли додому стежкою вони.

 

На полюванні різні є пригоди,

Мисливці люблять все це прикрашать

Порушують завжди Закон Природи,

Коли перестають їх зневажать.

 

Коли йдете на полювання,

Первак з собою не беріть.

Бо буде вам таке ж страждання,

Яке кумам прийшлося пережить.