Ніч, дощ і люди...
Послухай музику дощу,
Як серце хмар ритмічно б'ється,
Струмки напоїть досхочу,
І плачем в вікнах розіллється..
Душа небес,що наболить,
І вже не зможе тугу втримать,
У сірість захова блакить,
В якій десь Місяць буде линуть,
І кликать погляди людей,
Ліхтар небес - гід таємничий,
У вічність,темряву ночей,
В її красу,в її величність..
Нічного міста силует,
Розмиє дощ,легким кришталем,
Накриє сон людей, як плед,
З плечей знімаючи печалі..
І не сполохають нічим,
Їх сни,що схожі так на осінь,
Тендітні крапельки сльози,
Прозорі і безкрилі гості.
І сплять,поки день не воскрес,
Усі навкруг,під гомін крапель,
Все на Землі - ланцюг чудес,
Дива,ніяк не можна квапить...
