Ніч, дощ і люди...

Послухай музику дощу,

Як серце хмар ритмічно б'ється,

Струмки напоїть досхочу,

І плачем в вікнах розіллється..

 

Душа небес,що наболить,

І вже не зможе тугу втримать,

У сірість захова блакить,

В якій десь Місяць буде линуть,

 

І кликать погляди людей,

Ліхтар небес - гід таємничий,

У вічність,темряву ночей,

В її красу,в її величність..

 

Нічного міста силует,

Розмиє дощ,легким кришталем,

Накриє сон людей, як плед,

З плечей знімаючи печалі..

 

І не сполохають нічим,

Їх сни,що схожі так на осінь,

Тендітні крапельки сльози,

Прозорі і безкрилі гості.

 

І сплять,поки день не воскрес,

Усі навкруг,під гомін крапель,

Все на Землі - ланцюг чудес,

Дива,ніяк не можна квапить...