Материнськi руки
Думки минуле навівають:
Дитинство, юність і село.
Мої стежини заростають,
Багато літ уже пройшло.
Ходив і бігав у дитинстві
По тих стежинах залюбки.
І теплі руки материнські
Нас зігрівали в холоди.
До себе ніжно приголублять,
Своє тепло нам віддають.
Дітей своїх матусі люблять,
В турботі всі вони живуть.
Щоб лихо діток не дістало,
Про них піклуються завжди.
Тепло матусі зігрівало,
Як повертались ми сюди.
Сльозами очі наливались,
Волосся вкрила сивина.
Синами матері пишались
І милувались до темна.
За стіл саджали, пригощали
І піклувались до зорі.
Нас частували пирогами,
Все думали, що ми малі.
А ми уже повиростали,
Давно покинули село.
Пішли ми різними шляхами,
Було із нами їх тепло.
Ми часто згадували маму,
Як піклувалася вона.
Пережили сімейну драму,
Коли вона від нас пішла.
Тоді ми враз осиротіли,
Вона покинула цей світ,
А ми тепла іще хотіли
Чекали дива у воріт.
Нас мама більше не зустріне,
Душа на небі вже давно.
Туман над річкою вже плине
І осінь з нею заодно.
Про це згадав і зажурився
Без мами сумно на землі.
На небі промінь появився
І стало легше на душі.
Я свою маму не забуду,
Вона дала мені життя.
Її тепло зі мною буде
В душі до самого кінця.
