МІСЯЦЬ ПАДАЄ…

Місяць падає… Зваблює ніч…

Я торкаюсь Тебе… Поцілунок…

Серце рветься кудись, – в потойбіч,

Там де тіло Твоє, – мій дарунок…

П’ю… І спрага… Вона не згасає…

Розчиняюсь в Тобі і … Зникаю…

Місяць падає… Він, мабуть, знає

Все… Все, що я про твій подих не знаю.

І нехай… Я не знаю… Пусте!

Є ця мить, що поглинула вічність.

А душа? Так! В коханні росте…

Бере силу в любові… Магічність…

І твій подих… Твій шепіт… Межа…

Де межа? Твої чари… Безмежність…

Місяць падає… Грає душа…

Неймовірно! Ми злиті… Ми – єдність!

Відбувається все… Все, – життя!

Ми в Любові.. В полоні! В полоні!

Кожна мить – новина, відкриття…

Місяць … Падає… В наші долоні!