Полиновий вітер (на украинском языке)
Романові Карасю
Мені було б сьогодні тридцять три.
Сказав би тато: ось і вік Ісуса…
Ловив би чубом сонячні вітри
І в полі гладив колосочків вуса,
Вставав би з сонцем – і косив траву,
Як тільки роси вичахнуть ранкові,
Радів би, що на цій землі живу,
Життя свого не попустив би повід.
Та я пішов. Бо кликала війна.
Хотів. І мусив. Бо служив народу.
Скорботну чашу випито до дна.
Я був – солдат. Козацького я роду.
Та хай там що – а я живий! Живий!
Неси мене, мій полиновий вітре!
Я з вами. Тут. У шелесті трави.
Хай мама кулачками сльози витре…
17.07.2018
